Алгоритми машинного навчання: 7 головних етичних проблем використання ШІ та шляхи їх вирішення

Алгоритми машинного навчання: 7 головних етичних проблем використання ШІ та шляхи їх вирішення

Робот не може завдати шкоду людині – це головний із принципів взаємодії штучного інтелекту зі своїм творцем. Попри те, що його можна застосовувати в багатьох сферах, від охорони здоров’я та фермерства до виявлення шахрайства або кібернетичних злочинів, використання таких технологій несе нові виклики правового та етичного характеру. Ось 7 головних етичних проблем, пов’язаних зі ШІ.

  • Безробіття.  

Згідно з прогнозами Дослідницького інституту Mitsubishi, вже в 2030 році близько 2,4 млн японців залишаться без роботи через те, що їх замінять роботи. І тоді професія, якій вони віддали щонайменше п’ять років, може просто зникнути з ринку праці. Тому дуже важливо консультувати працівників про те, як ШІ може вплинути на кількість робочих місць в майбутньому, та дати їм можливість набути нові навички.

  • Негуманність.

У 2013 році Спайк Джонз зняв фільм “Вона”, головний герой якого закохався у ШІ, адже той поводився, як реальна людина. Очевидно, таке майбутнє чекає усе людство: боти на основі ШІ дедалі майстерніше моделюють розмову та емоції. І це дійсно робить їх нашими конкурентами не лише в професійному, але й в особистому житті. У той час, як люди не можуть приділити весь свій час та увагу близьким, боти мають майже необмежені ресурси.

  • Помилки.

На етапі розробки системи зазвичай проходять фазу тренувань, у межах якої вони “вчаться” виявляти правильні патерни і діяти відповідно до введених даних. Однак очевидно, що передбачити всі випадки, з якими система може зіткнутися в реальному світі, неможливо. Тому контроль над такими системами з боку людини має бути основою їх функціонування.

  • Нетолерантність.  

Попри те, що можливості ШІ у швидкості й обсязі обробки даних значно перевершують людські, часом алгоритми машинного навчання не є толерантними. Наприклад, камери з функцією ШІ іноді помилково сприймають людей із примруженими очима за представників азіатської національності, а система з виявлення потенційних злочинців буває упередженою до афроамериканців. Тому такі системи повинні застосовуватися на недискримінаційній основі, тобто з урахуванням особливостей людей різного віку, національності, зовнішності тощо.

  • Незахищеність особистих даних.

Сьогодні компанії дедалі частіше використовують ШІ для персоналізації веб-сайтів і маркетингових пропозицій. Вам здається збігом, що на різних ресурсах з’являється реклама одного й того ж курорту, а насправді система запам’ятала історію ваших пошуків. Повне розкриття того, як отримуються та використовуються персональні дані, може сприяти введенню нових положень до політики про конфіденційність.

  • Непрозорість.

Якщо ШІ поступово стає частиною нашого життя, то ми маємо право відстежувати результати його діяльності. Клієнти або зацікавлені сторони, що використовують такі системи, повинні мати доступ принаймні до частини інформації про те, як вони працюють. Зрештою, мова йде про реальні збитки, до яких може призвести неправильне застосування ШІ.

  • Робот як зброя.

Чим ширшими стають можливості ШІ, тим більшою стає спокуса використати його як зброю. І мова не лише про армію роботів-солдат, але й про інформаційну війну та кібератаки. Етичний принцип використання ШІ передбачає застосування його задля розвитку суспільства та вирішення проблем охорони навколишнього середовища. А це вимагає від людства відповідальності за процес роботи таких систем і за його результати.

Дійсно, є чимало етичних питань, які виникають у ході роботи зі ШІ. Проте їх варто розглядати не як проблему, а як додаткову задачу, розв’язання якої дозволить удосконалити такі системи. Нещодавно в Києві стартував проект «AI for Kyiv». Він розрахований на 14 місяців і фінансується грантом у розмірі 260 тисяч доларів США від всесвітньої філантропічної організації Luminate. У його рамках представники ГО «СМАРТ СІТІ ХАБ» за підтримки Київської міської державної адміністрації розроблять політику етичного використання ШІ в міській інфраструктурі столиці. У майбутньому це допоможе знайти оптимальні шляхи підвищення якості життя у Києві на основі принципів відкритого доступу до даних, а також інтелектуальної та прозорої системи управління містом з використанням сучасних технологій.